Події

Пастирський лист єпископа Київсько-Житомирского Віталія Кривицького SDB на першу неділю Великого Посту 2018 р.

Возлюблені брати в священицькому служінні, особи богопосвяченого життя, брати та сестри віруючі нашої Київсько-Житомирської дієцезії!
Як і щороку, ми розпочали Великий піст промовистим обрядом посипання наших голів попелом, який нагадав нам про скороминучість нашого земного життя. «Пам’ятай, людино, що ти прах є і в прах повернешся», – ці слова з літургії Попільної Середи пригадують нам, що тут, на землі ми є лише паломниками, і що час нашої земної подорожі дуже обмежений. Ця обмеженість в часі спонукає нас, віруючих християн, свідомо звернути увагу на те, чим для нас являється в своїй найглибшій суті цей час сорокаденного товаришування Ісусові – страждаючому Слузі Яхве в Його терпінні, через наші покаяння та відречення, поглиблену молитву та вчинки милосердя.

Святий час нашого сорокаденного посту є запрошенням, щоб ми разом з Ісусом пережили найважливіший етап Його Пасхальної Тайни, в яку ввела нас літургія Попільної Середи. Хоч ця Пасхальна Таємниця включає в собі ціле земне життя Слова, що стало Тілом і оселилося між нами, але вершиною цієї тайни є Його страсті, смерть, воскресіння і преславне вознесіння. Пасхальна Тайна – це передусім подія довершення спасіння людського роду. Пасха означає перехід. Колись, перед тисячоліттями, це був перехід Ангела – Мстителя, котрий в одну ніч вигубив первородних в Єгипті та відкрив перед Ізраїлем дорогу до свободи.

Пасха Ісуса означає Його власний перехід від життя, коли Він понизив Себе самого, піддаючись трудам, стражданням, страстям, смерті на хресті, – до життя прославленого, яке почалося з моменту воскресіння. Віра нас навчає, що Ісус дійсно пройшов цим шляхом, навчає також, навіщо Він це вчинив. Його перехід – Пасха є передусім потрібна всім нам, і вчинена для нас.

Літургія Церкви запрошує нас, щоб ми уважно споглядали на цей найбільш болісний перехід Христа і, стаючи найближче до Нього, вчилися, як нести свій хрест. Якe велике значення набувають слова апостола Петра з його першого послання: «І знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавленні від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (1 Пет 1, 18-19). Христос сьогодні запрошує кожного з нас, промовляючи в тиші нашого серця й споглядаючи Його страждання – ввійти в час метаної, час покаяння, час розриву з гріхом, час навернення, час сприятливий, час спасіння!

«Верніться до Мене всім серцем своїм!… Поверніться до Господа Бога вашого…» (Йоіл 2,12.13). Пророк Йоіл звертається з цим закликом в ім’я Господа до всіх людей. Ніхто не повинен бути виключений: «Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода – зі своєї світлиці» (Йоіл 2,16). Всі віруючі збираються разом, щоб піти і поклонитися Богу, «бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і уболіває над нещастям» (Йоіл 2,13).

Святіший Отець Франциск, звертаючись на початку Великого Посту, нас навчає: «Ми теж хочемо відгукнутися на цей заклик, ми хочемо звернутися і пригорнутися до милосердного серця Отця. В цей «сезон благодаті», що нині почався, ми спрямуємо свій погляд до Його милості. Великий Піст – це шлях, що веде до торжества милосердя над усім тим, що здатне знищити нас, або завдати шкоди нашій гідності дітей Божих. Великий Піст – це шлях, що веде від рабства до свободи, від утисків до радості, від смерті в життя.» (з проповіді Папи Франциска в Попільну середу в храмі Св. Сабіни на Авентинском пагорбі. 1 березня 2017 року).

Навернення, якого чекає від нас Бог, – це не одноразовий вчинок, а постійна спрямованість, яка стає характерною рисою нашої поведінки в повсякденному житті. Іншими словами, навіть радикальний розрив зі злом і повернення до Христа, як до Спасителя, ще не є наверненням в повному сенсі цього слова – це тільки початок дороги людини до Бога. Мета каяття – це зростання у вірі в Ісуса Христа. Покровитель України, святий Климент Римський у своєму посланні, промовляючи від імені Римської церкви до церкви Коринтської, коли її розривав розбрат та ненависть, такими словами закликає віруючих до покаяння:

«Звернемо увагу на кров Христа, – і побачимо, як дорогоцінна перед Богом кров Його, що була пролита для нашого спасіння, і усьому світові принесла благодать покаяння. Пройдемо всі покоління людей і довідаємося, що Господь у кожнім поколінні милостиво приймав покаяння тих, що бажали звернутися до Нього» (Глава VII). «Тому скорімося величній і славній волі Його і, залишивши суєтні справи, розбрат і заздрість, що ведуть до смерті, припадім і звернімося до Його милосердя, просячи Його милість і благість» (Глава IX).

Великий піст дає нам, християнам, прекрасну можливість, щоб відповісти «так» на цей заклик і приступити до праці над собою заради власного навернення. Якщо ми станемо в лагідності й праведності перед Богом, то побачимо, наскільки ми далекі від ідеалів Євангелія.

Любі брати і сестри! Для християнина шлях навернення нерозривно пов’язаний з усе більш новим відкриттям і поглибленням віри в Євангеліє (пор. Мк 1, 15). Повірити Євангелію, тобто Добрій новині про спасіння, – це означає особисто зустрітися з Христом, як єдиним Спасителем світу, який приходить до людини зі своєю любов’ю і ласкою. Період Великого посту – це яскраве нагадування про цю правду віри.

На початку Великого посту я закликаю вас, дорогі брати і сестри, якнайкраще і глибоко пережити цей літургійний період. Нехай на цьому сорокаденному шляху до радості Пасхи не буде в нас дефіциту молитви за себе і за наших ближніх, за нашу Батьківщину Україну. Молитва завжди залишається першою і головною умовою наближення до Бога. Тому я закликаю вас, щоб в цей святий час ви присвятили більше часу молитві. Наша молитва сприятиме тому, що ми вийдемо з байдужості життя і станемо вразливими на діла Бога і нашої душі.
Добра молитва також є допомогою у відкритті перед Богом закутків свого серця. Тому Церква в цей період особливо нагадує про необхідність доброї підготовки до сповіді. Нехай не даремно чекає нас Милосердний Отець в таїнстві Примирення і Покаяння, щоб ми могли переживати Воскресіння Христа не тільки в літургії, але перш за все в нашій власній душі. Навіть, якщо сповідаємось досить регулярно, нехай великодня сповідь стане черговою особливою і неповторною зустріччю з небесним Отцем.

Нехай не буде занедбаною наша участь в щирих і змістовних великопісних богослужіннях Хресної Дороги чи Пасій (Gorzkie Żale), які будуть промовляти до наших сердець, розпалюючи їх ще більшою любов’ю до страждаючого Спасителя.

Другим необхідним етапом наближення до Бога і відкриття себе на Його дію є піст, що означає почуття голоду духа, якого неможливо вгамувати марнотами світу. Піст – це відчуття голоду Божого Слова, бо тільки воно може дати відповідь на питання, які нас турбують, і надати сенс нашому життю. Щоденні роздуми над Святим Письмом в сім’ях і спільнотах може стати нашим особистим словом життя. Тому ми повинні ще більше Його полюбити. «Слово Боже, – як вчить св. Амвросій, – є цілющою лімфою для нашої душі; воно її годує, живить і веде, і немає ніякої іншої речі, крім Слова Божого Слова, яка могла б дати життя людської душі» (св. Амвросій, Exp. Ps. 118, 29). Не відміняючи звичайних практик скромного харчування та не служіння примхам тіла, зрозуміймо, чого насправді бажає наше серце і кому служать дні нашого короткого життя? Чи насправді Живому Богу?

Переживімо нинішній Великий піст в дусі християнського братерства і любові, яка знаходить своє вираження в реальній турботі про наших ближніх, про їхнє фізичне і духовне добро. У християнській традиції піст тісно пов’язаний з милостинею. «Діла милосердя, в основному не є плодами зусиль людини, вони народжуються з самої віри, виходять з благодаті, якої Бог дає достатньо, – навчає нас Святіший Отець Франциск. – Відкриймо наново учинки милосердя щодо тіла: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагих, подорожніх у дім прийняти тощо» («Misericordiae vultus» «Обличчя милосердя»).

Ми не можемо втекти від слів Господа, бо ж на їх підставі ми будемо суджені: чи дали їсти тому, хто голодний, чи дали напитися тому, хто спраглий, чи прийняли подорожнього в дім і чи вдягнули нагого, чи мали час, аби бути з хворим і в’язнем (пор. Мт 25, 31-45).

Виходячи в Боже Ім’я за межи рутинного посту у дусі попередніх років, подивімося на знаки часу, які не може не побачити віруюча людина. А побачивши, внесімо мир у ті місця нашого суспільства, де запанувала ворожнеча. Наша держава стогне від того, що люди захопилися силою та руйнівними плодами ненависті. Хто зупинить війну на Сході та вже і поруч з нашими домівками, якщо хтось ще не побачив. Вона має приховане обличчя, але те саме люте обличчя.

«Не можете служити двом богам», – каже Ісус. Не даючи милостині Йому, коли приходить до нас у бідоласі, наш народ щодня платить данину демону, ім’я якого – корупція. Легко повірити, що вона декому спрощує життя. Лише люди віри розуміють, що за послуги Злого ми самі ж платимо нестабільністю життя, війною, несправедливими цінами тощо… Платимо також можливістю спасіння. Бо ці речі несумісні.

Бог не запрошує нас до зміни раціону харчування, а до свідомої і наполегливої боротьби, ціною якої буде наше спасіння. І не лише наше, а ще й тих, кого Господь поставив на нашому щоденному шляху. Зокрема і на шляху найближчих 40 днів. Великий Піст – це час жалю, коли ми можемо вигукнути разом з Псалмоспівцем: «Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним… і язик мій буде радуватись твоїм милосердям!» (Пс 51, 14.16).

Коли ми таким чином переживаємо Великий Піст, і в такому дусі приймемо і виконаємо ті практики покаяння, які пропонує нам Церква, силою Святого Духа в нас відбувається перехід – Пасха, що перевершить результат звичайних наших зусиль: преображення, зміна нашого життя. Ось чому, слідом за апостолом Павлом, літургія називає цей час часом сприятливим, часом спасіння.

Я бажаю вам, дорогі брати і сестри, щоб Великий піст, який починається, приніс нам якомога більший і достойний духовний плід. Нехай цей сорокаденний період покаяння і навернення духовно змінить кожного з вас і все наше суспільство.

Я доручаю всіх вас під милість Тієї, Котру наш народ від століть величає як Царицю та Прикрасу Степів України, Пагорбів Поділля і Волинських Лісів, Дивовижну в Бердичівській іконі! Марію! І на плідне переживання Великого посту від щирого серця Благословляю: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

15.02.2018
Віталій Кривицький SDB