Центр Божого Милосердя

Урочисте відкриття нової каплиці

відкриття нової каплиці

Освячення меморіальної дошки св. Зигмунта Фелінського

6 жовтня. Неділя. Сонячний погожий день. Зігріває своїм теплом не лише сонце, а й наближення зустрічі з Христом. Віруючі поспішають до храму. Збираються біля входу, адже саме там буде посвята меморіальної дошки. І от звучить дзвоник, рушає урочиста процесія.

Zygmunt2

Архієпископ Петро Мальчук окроплює і окаджує пам’ятну дошку, на якій читаємо: “Св. Зигмунт Фелінський, студент Рим.-Католицької Духовної Семінарії, Архієпископ Варшавський, засновник Ордену Сестер Францисканок Родини Марії”.

Це не перелік посад чи позиції в суспільстві — це краплина з опису життя святого, бо читаючи повну біографію, не раз і не два можна дивуватись, аж до абсолютного захоплення, тих його віри і відданості Богу кожного дня серед будь-яких умов. Не дивно, що після себе залишив “одну сутану, бревіарій та багато любові серед людей”.

Zygmunt1

Під час проповіді архієпископ задав питання: “В двері цього храму заходила і заходить велика кількість людей — не одна тисяча. А скільки з них є святими?..”

На службі також був присутній єп. Віталій Скомаровський, провінціал о. Доброслав Копистеринський OFM, настоятель храму — о. Мирослав Карачина OFM, священики з інших парафій Житомира та група монахинь з Ордену Сестер Францисканок Родини Марії, які приїхали із Польщі.

Після благословіння сестра-настоятелька передала парафії реліквії св. Зигмунта, які знаходитимуться в нашому храмі. А опісля служби відбувся святковий концерт камерного хору старших “Magnificat”.

За матеріалами http://janzdukli.org.ua

Великий Піст


В житті людини радість і моменти щастя чергуються з хвилинами поваги і смутку. Такий об’єктивний порядок життя. Еклезіаст нагадує, що на все є слушна хвилина під небом: є час плакати і час сміятися, час сумувати і час танцювати, час мовчати і час говорити (пор. Проп. 3,1-8). Від сьогодні, Попільної Середи, Церва входить в час, котрий є більше часом мовчання, ніж говоріння – у Великий Піст.
Цей час призначений для глибшого замислення людини над своєю долею, сенсом свого життям, над своїми стосунками з Богом і ближніми. В католицьких храмах у перший день Великого Посту, під час богослужіння, голови вірних посипаються попелом, що має тисячолітню традицію, закорінену в релігії Старого Завіту.
В Євангелії, яке читається у Попільну Середу, Ісус наказує: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні» (Мт. 6,16-18).